Уночі проти 30 вересня Росія завдала першого з кінця минулого опалювального сезону масштабного комбінованого удару по українській енергетичній інфраструктурі. Під ударами ракет і понад 180 безпілотників опинилися енергетичні об’єкти в кількох регіонах України, зокрема генерація та мережева інфраструктура. Головна ціль атаки — ТЕС, ТЕЦ, ГЕС, ПС Укргідроенерго із фокусом на київський регіон. Внаслідок атаки є загиблі та постраждалі серед цивільного населення.Цей удар свідчить про повернення Кремля до системної стратегії тиску на українську енергетику напередодні холодів. Особливо високими залишаються ризики для Києва та Київської області, де стійкість енергопостачання значною мірою залежить від збереження ключових генерувальних і мережевих вузлів.Російська нафтопереробка як критична економічна вразливістьОдним із найбільш відчутних способів послаблення воєнно-економічних можливостей Росії є системний тиск на її нафтопереробний сектор. Йдеться не лише про скорочення виробництва пального, а й про дефіцит ремонтних ресурсів, порушення логістики та зростання навантаження на внутрішній паливний ринок.Фокус замість розпорошення ресурсів. Україна має виходити насамперед із власних безпекових інтересів. Заклики обмежити тиск на російську нафтопереробку важко вважати переконливими, поки вони не супроводжуються реальним припиненням російських ударів по українській цивільній та енергетичній інфраструктурі.Концентрація на найбільших потужностях.Чим більша частка російської нафтопереробки одночасно вибуває з роботи, тим складніше компенсувати втрати, користуючись резервними потужностями, перерозподілу потоків і ремонтів.Засекречення статистики. Російська влада дедалі більше обмежує доступ до інформації про роботу нафтопереробної галузі, експорт пального та обсяги переробки. Це ускладнює незалежну оцінку реального стану сектору й водночас свідчить про його зростаючу чутливість для економічної та безпекової політики РФ.Можливий економічний перелом. За сценарію скорочення російської нафтопереробки впродовж найближчих 2–3 місяців до рівня близько 2–2,5 млн барелів на добу може виникнути якісно нова ситуація. Якщо одночасно сформується масштабний дефіцит дизельного пального та бензину, тиск вийде далеко за межі галузі — на транспорт, промисловість, аграрний сектор, логістику та бюджет.У такому сценарії проблема пального може перетворитися з галузевої на системну економічну.Чого чекати далі?1. Боротьба за стійкість енергосистеми загострюється. Для України першочерговими залишаються швидке відновлення пошкоджених об’єктів, готовність ремонтних бригад, прискорене розгортання розподіленої генерації, резерви обладнання та посилення протиповітряного й інженерного захисту критичної інфраструктури.Читайте також: Метастази Трампа2. Зовнішньополітичні компроміси мають свої межі. Будь-які пропозиції щодо стримування українських дій слід оцінювати з погляду того, чи забезпечують вони реальне зниження загрози для цивільного населення та критичної інфраструктури. Безпека громадян і енергетична стійкість держави не можуть бути другорядними аргументами.Новий етап енергетичного протистояння фактично розпочався. Його результат залежатиме не лише від здатності України відновлювати власну енергосистему після ударів, а й від того, наскільки ефективно вдасться знижувати ресурсні можливості Росії продовжувати цю війну.ДжерелоПро автора. Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру РазумковаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.