Зараз шукають пояснень: чи то Бібі в останній момент вдалося максимально мобілізувати свій електорат, чи то його виборці воліли мовчати про свій вибір. Так буває.Але очевидно одне: ні Бібі, ні сіоністська опозиція не досягли бажаного. Справжній переможець цих виборів — арабські партії, яких ізраїльські націоналісти всіх мастей не хочуть бачити партнерами. У 2022 році вони мали 10 мандатів, тепер близько 19.Причина, на мою думку, очевидна. Головний подразник — Бен-Гвір з його фашизоїдною програмою і репресивною машиною внутрішньої безпеки. Другий тригер мобілізації — спроба зняти арабські партії з виборів. ЦВК їх зняла, Верховний суд рішення скасував, але політичний наслідок ми побачили.Читайте також: Вибори в Ізраїлі. Жоден із ймовірних прем'єрів не є союзником України у ціннісному сенсіЩо далі? З великою ймовірністю — нові вибори, бо жодна зі сторін не дотягне до 61 мандата. З арабськими депутатами поки не готові говорити ні Бібі, ні опозиція. Бібі будував кампанію на страху перед арабами, а сіоністська опозиція заздалегідь відмовилася від союзу з ними. Підозрюю, вона розраховувала на інший фінал — не той, де навіть першості не взяла.Позачергові вибори для кожного будуть складнішими, ніж ці. Тому рішення треба ухвалювати зараз: або зливати все в унітаз, або ризикувати й домовлятися з арабами. Беннет уже раз перепрошував перед виборцями за союз із Раамом — вибачиться ще раз. Тим більше що кращого результату годі чекати. Складніше буде з Ліберманом, а без нього арифметика не сходиться.ДжерелоПро автора. Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних дослідженьРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.