Тепер усе значно тонше.Вони починаються словами: "Я за Україну". "Я не проти Європи". "Давайте просто порахуємо". "Давайте чесно поговоримо про 2014-й".І саме тут треба бути особливо уважними.У червні 2026 року Європейська служба зовнішніх дій разом із Центром протидії дезінформації України оприлюднили дослідження російського інформаційного впливу на тему європейського майбутнього України. Масштаб — близько 244 тисяч публікацій і 1,39 мільярда переглядів лише за 16 місяців.І головне — це вже не примітивні фейки. Це справжні документи. Справжні цитати. Справжні цифри.Але вирвані з контексту, правильно розставлені й підведені до потрібного висновку.Саме тому сьогодні треба дивитися не лише на те, ЧИ ПРАВДИВИЙ конкретний факт.Треба дивитися, ДЛЯ ЧОГО саме його вам показують.Типова конструкція виглядає приблизно так.Україна у 2013 році мала економічні проблеми — правда.Євроінтеграція вимагала модернізації — правда.Російський ринок був важливим для української економіки — правда.Угода 21 лютого 2014 року існувала — правда.Процедура усунення Януковича мала складні конституційно-правові аспекти — теж правда.А далі з цих правдивих цеглин починають будувати вже зовсім інший будинок."Майдан зруйнував перспективну Україну". "Можна було домовитися". "Треба було лише почекати"."Українців використали Захід і власні політики". "Якби у 2014 році ми поводилися розумніше — не було б Криму, Донбасу і війни".Ось тут закінчується аналіз.І починається маніпуляція.Бо з цієї конструкції дивним чином зникає головне.Хто ухвалив рішення окупувати Крим?Хто ввів туди війська?Хто створював, фінансував і озброював незаконні формування на Донбасі?Хто у 2022 році ввів сотні тисяч військових на територію сусідньої держави?Не Майдан. Не Брюссель. Не український виборець.Це зробила Росія.Але сучасна російська інформаційна стратегія саме на це й працює — розмити цей простий причинно-наслідковий зв'язок.Зробити так, щоб через роки війни українець почав питати не "чому росія напала?", а "а може, ми самі щось зробили не так?".Ось де справжня мета.У 2026 році Центр протидії дезінформації вже фіксував поширення матеріалів, у яких українські військовополонені повторювали тези про те, що людей нібито "за гроші виводили на Майдан". Паралельно поширювалися ШІ-відео з "простими українцями", які пояснювали, що "Захід нас використовує", "Донбас не вартий життів" і потрібен "мир будь-якою ціною".Схема очевидна.Нас уже не обов'язково переконувати любити Росію.Це майже неможливо.Достатньо змусити нас перестати довіряти самим собі.Що Майдан був помилкою.Що опір був помилкою.Що європейський вибір був помилкою.Що війна — це значною мірою результат наших власних рішень.А далі залишається останній крок.Якщо винні ми самі — то, можливо, треба просто "визнати реальність".Віддати частину територій.Відмовитися від частини суверенітету.Зменшити власні амбіції.Погодитися на "мир".І більше не ставити зайвих питань.Ось це і є одна з найнебезпечніших форм інформаційної війни.Коли російський наратив уже не говорить російською.Він говорить хорошою українською.Він цитує українські закони.Посилається на справжні документи.Апелює до державного інтересу.Закликає "думати головою".І навіть завершується словами: "Я за Україну".Тому питання не в тому, чи треба аналізувати помилки 2013–2014 років. Треба. І жорстко. Україна має право ставити питання і до тодішньої влади, і до опозиції, і до Заходу, і до власних рішень.Але є межа між критичним аналізом своєї історії та переписуванням причин війни.Україна могла зробити десятки помилок.Жодна з них не давала росії права окуповувати українську землю.І коли після кількох сторінок "економічних розрахунків" вас непомітно підводять до висновку, що "якби не Майдан — не було б війни", варто поставити одне контрольне питання: ЧИЯ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗНИКАЄ З ЦІЄЇ ІСТОРІЇ?Якщо зникає відповідальність агресора — перед нами вже не просто суперечка про минуле.Перед нами спроба переписати минуле так, щоб завтра переписати наше майбутнє.ДжерелоПро автора. Віктор Ягун, директор Агентства з реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.